Інформація для батьків
Поради батькам
Шановні батьки, пам’ятайте!
- Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як всі.
- Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, які їх теж потребують.
- Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину.
- Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
- Надавайте дитині самостійності в діях та прийнятті рішень.
- Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися вами.
- Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять вас.
- Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
- Пам’ятайте, що дитина колись подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про це.
- Ніколи не займайтеся «виховною роботою» в поганому настрої.
- Укажіть дитині на допущену помилку, щоб вона її осмислила.
- Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте, сутність людини та її окремі вчинки не одне й те саме.
- Дайте дитині відчути, що співчуваєте їй, вірити в неї, не зважаючи на помилку.
Профілактика дитячого травматизму та збереження життя і здоров’я дітей.
Народження дитини приносить у сім’ю радість нові приємні турботи. Це природно, адже діти є продовженням батьків, які покладають на них великі надії. З появою на світ маленької людини, перед батьками постають, різноманітні і складні завдання пов’язані в подальшому, щоб їх дитина росла здоровою і вихованою. Щоб дитина розвивалася гармонійно, була життєрадісною, щоб виросла повноцінним громадянином, вона повинна в першу чергу бути здоровою морально і фізично. Тому у нашій країні приділяється велика увага підростаючому поколінню. Поліпшення житлово-побутових умов і підвищення життєвого рівня, раціональна організація дитячого відпочинку, сприяють різкому зниженню захворюваності, деякі хвороби повністю ліквідовані. Зменшилася й кількість нещасних випадків серед дітей, але на жаль ще й зараз вони загрожують здоров’ю, а інколи і життю дитини.
Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що в більшості нещасних випадків можна було б запобігти. І профілактична робота буде ефективною коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тільки повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, але й зуміти при необхідності надати правильну першу допомогу.
Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей.
У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.
У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє "я”. Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків.
Учні старших класів у своїх поступках стараються наслідувати старших, стараються звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість, і при цьому не вміючи правильно оцінити свої вчинки часто стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і самовпевненість, перед іншими, підлітки не задумуючись над наслідками часто переходять вулицю у небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять на пожежні драбини на дахи високих будинків не думаючи про наслідки.
Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння.
Саме частіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм вважаються ушкодження, які діти отримали вдома:у квартирі ,у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.
Діти до трьох років дуже рухливі і цікаві. Перед ними розкривається новий незнаний світ і прагнучи пізнати його, вони пробують предмети на дотик і ні смак і особливо їх приваблюють яскраві, блискучі, предмети, які зроблені з скла, і граючись такими предмети як голки, шпильки, цвяхи, ґудзики, монети і невміле поводження з ними часто призводить до поранень, а іноді малята і ковтають їх.
У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені іншими причинами. Вони рухливі і нестримані пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі, тому що авторитет дорослих є якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на подвір’ї зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева,у відкриті люки,на драбини. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечними для дітей не огороджені ділянки де проводяться ремонті роботи.
Діти середнього і шкільного віку хочуть унаслідувати свої героїв з кінофільмів, які їм подобаються. Вони з захопленням граються у війну, ковбоїв з задоволенням долають перешкоди, демонструючи при цьому свою відвагу, спритність, силу. Це все нерідко призводить до біди. Зараз всюди в побуті користуються газом і електроенергією, а невміле поводження з приладами теж стає причиною нещасть. Діти інколи хапаються за неізольовані проводи, оголені контакти електропроводів, вставляють в розетки, шпильки, цвяхи і нерідко дістають опіки та ушкодження тканин тіла.
Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.
Найтяжчим, з найбільшим процентом смертності є травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І знову ж таки головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи з неї, а також у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом. Наприклад, за участю дітей на території м. Харкова та області в 2011 р. зареєстровано 293 ДТП (300-2010) -2,3%, в яких 13 (14-2010) -7,2% дітей загинули та 315 (326-2010) -3,4% отримали травми.
Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.
Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, той від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, учителів, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом.
Шкільний травматизм діти дістають на уроках фізкультури, під час перерв, у класах, коридорах. Як і при будь-яких видах дитячого травматизиму у даному разі при плануванні профілактичних заходів треба керуватись двома основними принципами: чітко налагоджена організація трудового процесу і освітньо-виховна робота.
Діти повинні твердо усвідомлювати, що під час виробничого навчання треба бути надзвичайно уважними, зібраними, ретельно виконувати всі постанови вчителя, строго дотримуватись техніки безпеки.
Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому заняття спортом.
Тому багато підлітків грають футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. А обирають місця, не зовсім придатні, а часто і небезпечні річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. Тому при неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину, до занять у спортивних секціях, на стадіонах. Цим вони її не тільки загартують, а й вбережуть від страшної небезпеки. Тай , напевне,знайдуться батьки, які залюбки пограють з дітьми в футбол чи хокей і в той же час будуть стежити за порядком у місцях де проводять вільний час їхні діти.
Крім описаних видів ушкоджень, буває що травматизм вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський і виробничий серед дітей зустрічається дуже рідко.
Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження яких зазнають на вулиці, травми від транспортних засобів.
Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані піском або сіллю тротуари. Краще вжити запобіжних заходів, застерегтись від можливих трагедій.
Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися яв влітку так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти топляться, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища. Ми дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.
Тому в нашій школі збереженню життя і здоров’я приділяється неабияка увага. Класні керівники проводять відповідні бесіди та класні години, пишуть диктанти по застереженню від нещасних випадків, розроблені пам'ятки для дітей та батьків. Але як би ми не старалися та без підтримки батьків, свідомості учнів наші слова будуть пустими. Тому я закликаю вас–батьків-берегти своїх дітей, прикладати максимум зусиль для збереження життя і здоров’я школярів.
Як захистити дітей від нещасних випадків (пам’ятка)
Щодня у всьому світі з тисячами дітей трапляються нещасні випадки. Тому батькам слід пам’ятати, що подібне лихо може трапитися і з їх дитиною. Найчастіше діти травмуються вдома або на вулиці. Малюки часто падають, залазячи на щось високе, дістають опіки, доторкаючись до гарячого, отруюються, пробуючи на смак доступні їм речі. Діти шкільного віку частіше травмуються на дорозі або під час ігор на вулиці. Убезпечити дитину від нещасного випадку повинні батьки, дорослі, з якими діти залишаються вдома.
Немає слів, щоб описати трагедії, які трапляються через необачність батьків. До опікового центру нерідко потрапляють навіть немовлята, особливо з сільської місцевості. Там, як відомо, опалюють приміщення грубками. І деякі з немовлят іноді скочуються просто на розжарені плити. Навіть лікарям нестерпно дивитися на таких маленьких безвинних страждальців. Хочеться сказати: мами й тата, не кладіть немовлят поблизу плит чи печей. Навіть якщо і вдається вилікувати таке дитя від опіків, шрами та рубці залишаться в неї на все подальше життя.
Дуже часто діти потрапляють до лікарні з отруєннями, нерідко від лікарських препаратів. Поміж цієї групи медикаментів на першому місці – нафтизин. Він є чи не в кожній родині і застосовують його від гострих респіраторних захворювань, навіть не замислюючись, що передозування кількох крапель під час закапування може завдати великої шкоди дитині. Буває, що діти отруюються від передозування іншими ліками, наприклад, препаратами заліза, які призначають від анемії. Іншою причиною отруєнь дітей є гіпотонічні препарати. Подібні факти дуже часто трапляються в сім’ях, де є гіпертоніки. Нерідко старі люди свої ліки залишають на столиках чи тумбочках. А малюків вони приваблюють яскравими етикетками, пляшечками чи флакончиками. І тут вже йдеться не про передозування, для дітей такі ліки смертельно небезпечні.
Трапляються отруєння чадним газом. А якої шкоди завдають препарати побутової хімії! Вони мають привабливий вигляд, і якщо їх зберігають у доступних для дітей місцях, вони становлять велику небезпеку.
Отже, насамперед, необхідно подбати про безпеку у своєму домі. Ось деякі поради:
Ліки. Зберігайте їх у недосяжному для дитини місці - шафі, яка зачиняється на замок. Це стосується і лікувальних трав та настоїв. Просіть гостей, які залишаються у вас на ніч, тримати ліки в надійному місці.
І, зрозуміло, якщо лікар прописав дитині дві краплі в ніс, то в жодному разі не можна капати більше.
Побутова хімія. Тримайте хімікати у недоступному для дітей місці.
Нехай вони залишаються у тій упаковці, в якій продавалися, щоб легше було розпізнати. Працюючи з миючими чи чистячими засобами ні на мить не залишайте їх в кімнаті, де граються діти. В мийці не повинно залишатися ні краплі мийного хімічного засобу.
Плита. Ручки сковорід і каструль завжди повинні бути повернуті всередину плити, щоб дитина не могла взятися за них. Подбайте про безпеку біля плити – щоб дитина не могла залізти на дверцята духовки, можливо на них слід повісити замок або встановити якийсь захисний пристрій, щоб дитина не обпеклася.
Небезпечні побутові предмети. Ножі, ножиці та інші небезпечні предмети слід тримати у шухлядах чи шафах під замком. Сірники та поліетиленові пакетики також становлять небезпеку для малюків.
Вікна і балконні двері. Для безпеки на них повинні бути засуви, високо розміщені ланцюжки та інші пристосування, які не дозволять дитині відкрити вікно чи двері і просунутися в них, коли вони напіввідкриті для провітрювання.
Книжкові полиці. Якщо дитина любить лазити по них, прикрипіть полиці та інші високі предмети до стіни, щоб вони не впали.
Електричні штепселі та шнури. Електророзетки, які не використовуються, слід закривати кришками. Шнури ламп слід прикріпити до стіни: дитина може потягнути за електрошнур і на неї впаде лампа. Ніколи не залишайте електропраску на гладильній дошці і не допускайте, щоб її шнур звисав.
Гаряча вода. Пильнуйте, щоб дитина не ошпарилася, відкручуючи кран.
Іграшки. Відмовтеся від іграшок з гострими кінцями. Викиньте маленькі іграшки або такі, що розбираються на дрібні частини: дитина може взяти їх до рота. Очі і носи в плюшевих медведиків повинні бути надійно закріплені.
Цукерки і солодощі. Не залишайте на видному місці карамельки, арахіс, горішки та інші тверді їстівні речі. Вони можуть застрягнути в дитячому горлі.
Якщо трапився нещасний випадок
Отруєння. Якщо дитина випила отруйну рідину, швидко прополощіть їй рот і дайте випити одну чи дві склянки води. Викличте дитячого лікаря. Якщо в очі потрапила їдка речовина, одразу ж промийте їх великою кількістю води протягом десяти хвилин.
Опіки. Невеликі опіки інтенсивно змочуйте холодною водою протягом 20 хвилин. Перевірено на практиці – невеликі опіки одразу ж зникають, якщо обпечене місце змочити власною уриною дитини.
Якщо опік більше долоні дитини або припав на обличчя, суглоб, нижню частину живота чи геніталії, потерпілого треба доставити у кабінет невідкладної допомоги. Глибші пошкодження шкіри обов’язково слід лікувати в лікарнях.
Коли дитина вдавилася. Якщо в дихальні шляхи дитини потрапив якийсь сторонній предмет, його потрібно якнайшвидше видалити. Надійний спосіб – це прийом Хемліха (виштовхування стороннього тіла різким поштовхом кулака у верхню частину живота). Але техніку виштовхування бажано засвоїти на курсах першої медичної допомоги.
На вулиці.
Діти старші чотирьох років часто зазнають травм, граючись на вулиці, спіткнувшись або впавши з велосипеда. Найчастіше діти від 3 до 7 років гинуть під колесами авто або тонуть. Якщо ви прийшли з дитиною на ігровий майданчик, не зайве оглянути стан гойдалок, каруселей – чи не ризиковано ними користуватися, чи є під ними пісок? Коли дитина впаде, то чи не отримає травму?
Особливо слід пильнувати за одно-дворічною дитиною на озері чи на річці: мала дитина може втопитися у водоймі глибиною всього кілька сантиметрів. Коли малюк падає лицем у воду, він не відчуває, де верх і низ. Він не може звестися на ноги і уникнути біди.
Досить багато небезпек підстерігають дітей на дорогах. Щороку в Україні реєструється близько чотирьох тисяч випадків дитячого дорожного травматизму. Не дозволяйте дошкільнятам самостійно переходити дорогу. На думку спеціалістів, дозволяти підліткові їздити на велосипеді по дорозі можна не раніше 12 років.
Привчайте сина чи доньку, що їздити на велосипеді чи верхи на коні, кататися на роликах і на спортивних санях необхідно лише в захисному шоломі. Травми голови важко лікувати і вони можуть завдати непоправної шкоди здоров’ю, навіть призвести до смерті.
Берегти дитину слід і під час їзди в автомобілі. Краще садити дітей на спеціальні сидіння безпеки і прикріплювати ременями. Вони можуть врятувати дитині життя в разі якоїсь непередбаченої ситуації. На жаль, у нас не лише діти, а й дорослі вважають ремені безпеки чимось зайвим. Крім того, заборонено саджати дитину на переднє сидіння, бо це досить часто призводить до тяжких травм чи смерті.
Шановні батьки!
Не залишайте дітей без нагляду!
Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб негадана мить не стала початком великої біди - потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Пам'ятайте, що життя ваших дітей залежить лише від Вас самих!
Інструктивно-методичний лист
щодо роз’яснення порядку приймання дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів
Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальну середню освіту» зарахування дітей до першого класу початкової школи загальноосвітніх навчальних закладів державної та комунальної форми власності (у тому числі ліцеїв, гімназій, колегіумів, колежей, що містять у своїй структурі школу І ступеня) здійснюється на безконкурсній основі. Відтак, проведення тестувань, вступних випробувань, співбесід, інших заходів, що мають на меті встановлення відповідності рівня підготовки дитини до школи, не допускається.
Відповідно до Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.2003 № 389 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 4 липня 2003 р. за № 547/7868, на конкурсній основі (співбесіда) організовується прийом до першого класу виключно у спеціалізованих школах (школах-інтернатах).
Під час проведення співбесіди у спеціалізованих школах (школах – інтернатах) забороняється перевірка знань з математики, вмінь з читання і письма та іноземної мови. Співбесіда може мати на меті винятково пересвідчення достатності рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання та здатності до вивчення дисциплін відповідно до спеціалізації закладу, наприклад, фонематичний слух.
Результати співбесіди оголошуються не пізніше 5 днів після її проведення. Діти зараховуються до навчального закладу за наказом директора до початку навчального року.
Прийом дітей до першого класу загальноосвітніх навчальних закладів (у тому числі ліцею, гімназії, колегіуму, колежу, що містить у своїй структурі школу І ступеня), які працюють, (планується організація навчання) за науково-педагогічними проектами, також відбувається на безконкурсній основі. Можливість успішно навчатись за обраною програмою має забезпечуватись не селекцією дітей, а створенням відповідних навчально-виховних умов для всіх дітей, які є учнями даного навчального закладу.
Дітям, які вступають до першого класу школи І-ІІІ ступеня, що обслуговує мікрорайон, де мешкає дитина, не може бути відмовлено у зарахуванні.
У випадках, коли кількість заяв щодо вступу дитини до першого класу загальноосвітнього навчального закладу не за місцем проживання перевищує кількість вільних місць, перевага надається тим, чия заява була зареєстрована раніше.
Інформація про закріплення (чи відсутність закріплення) за певним загальноосвітнім навчальним закладом мікрорайону (певної території обслуговування) обов’язково має розміщуватись на сайтах школи та інформаційному стенді для батьків майбутніх першокласників.
Для прийому до першого класу батьки або особи, які їх замінюють, надають такі документи:
- заява на ім’я директора школи;
- копія свідоцтва про народження дитини;
- медична картка встановленого зразка.
Інших документів для зарахування дитини до 1 класу не передбачено. Також не можуть вимагатися відомості про місце роботи, посади батьків або осіб, що їх замінюють та інша інформація, не передбачена чинним законодавством.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки несуть відповідальність за стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток.
Відповідно до статтей 12, 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, зобов'язані надавати об'єктивну інформацію особам, яким проводять щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень і можливі післявакцинальні ускладнення. Особам, що не досягли п'ятнадцятирічного віку, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників, які мають право відмовитися від щеплень за відсутності повної об'єктивної інформації про вплив щеплень на стан здоров'я і подальші наслідки. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Питання про відвідування навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією (наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29.11.2002 № 434 та затвердженого цим наказом примірного "Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу").
Директор департаменту Ю. Г.Кононенко
